«Радію, коли бачу результати своєї праці»

24 червня в Україні відзначають день молоді. Цього дня доречно говорити про успіхи та проблеми покоління молодих українців, про їх життєві та духовні орієнтири, пор їхні мрії та прагнення. Про все це – в розмові з депутатом Київської обласної ради, заслуженим тренером України, 36-річним підприємцем, меценатом та благодійником Юрієм Цікаленко.

Юрію, ви лише рік тому вийшли за межі офіційно визначеного законодавством України вікового періоду під назвою «молодь». Але усі проблеми та переживання, що хвилюють сучасну молодь, Вам добре знайомі. Розкажіть по ті моменти Вашого життя, які мали визначальний вплив на Вас як особистість.

— Головний вплив на мене мали люди , з якими я спілкувався. Для мене особисто взірцем були старші товариші , спортсмени, олімпійські чемпіони, ті люди, котрі досягли значних висот, розвивали спорт. Я захоплено дивився на тренерів, на майстрів спорту, на призерів олімпійських ігор.

У моєму ставленні як особистості значну роль відіграли вчителі рідної Хотівської школи. Зокрема класний керівник та вчитель історії надія Сергіївна пасічник. Я дуже любив її уроки, можливо тоді на все життя полюбив історію. Особливо ті її сторінки, що описують історичні події, визначні постаті. В дитинстві та юності залюбки читав книжки на історичну тематику, мене захоплювали великі полководці: Невський, Македонський, Суворов, Ушаков.

Це були видатні особистості, у яких і нині можна повитися умінню досягати мети, любити Батьківщину. Тому я з особливою повагою ставлюся нині до ветеранів, котрі власного життя не шкодували заради Вітчизни.

У шкільному віці крім історії дуже любив математику, геометрію, фізику та, звісно, фізкультуру. Ці захоплення також формували мій характер.

Дуже вдячний батькам за те виховання, яке разом з великою любов’ю я отримав від них. Від мами і тата я маю такі риси, які вважаю дуже важливими у кожній людині: порядність, вірність власному слову. Батько — Володимир Олександрович — завжди вчив мене: ти чоловік — дав слово – маєш дотримати його. Цієї якості, на жаль, дуже не вистачає багатьом людям, особливо молодим. Мама – Надія Михайлівна — завжди вчила мене робити добро.

Нині і світ інший, і молодь інша. Але мені хотілося б, щоб молодь брала приклад зі справжніх героїв. А ще бачу велику відповідальність батьків у вчасному прищепленні дітям духовних цінностей. Бо сучасна молодь, на жаль, переймається більше матеріальною стороною життя: дивиться у кого які машини, телефон тощо. Але все це скороминуще, переконаний, що більше ваги мають вічні цінності. Саме вони здатні підняти молоду людину до найвищих висот духу.

— Зрозуміло, що спорт відіграв велику роль в Вашому житті. А що крім спорту робить Вас щасливим?

— Це, перш за все, моя сім’я. Ціную друзів та роботу, яку я дуже люблю. А спорт і справді займав дуже важливе місце у моєму житті і я не шкодую по це.

— Мабуть у Вас було чимало змагань, перемог та поразок. Згадайте про найдорожчу для Вас спортивну нагороду.

— В моєму житті було чимало спортивних змагань, в яких я брав участь. Адже з 10 і до 20 років я розвивався як спортсмен. Напружений графік, щодня по два тренування. Звісно, маю спортивні досягнення, медалі. Отримав звання майстра спорту, пізніше, вже на тренерській роботі, звання заслуженого тренера України.

Та найбільше радів, мабуть, свій першій золотій медалі, яку виборов на Чемпіонаті Київської області з греко-римської боротьби, що відбувся у Баришівці. На той час, мені виповнилося 10 років, я тренувався у Новосілківському спортивному клубі під керівництвом тренера Володимира Івановича Федорина. Він, до речі, і досі займається з новосілківськими і чабанівськими хлопчаками. А я вже як меценат допомагаю своєму рідному клубу — беру на себе ремонти,підтримую спортсменів, щоб вони могли взяти участь у змаганнях та зборах.

А щодо першої нагороди — на тих змаганнях я виступав за село Новосілки. Додому привіз, крім золотої медалі, ще й подарунок — кришталеву вазу, грамоту. Мої батьки дуже раділи моєму першому спортивному успіху. Я був просто щасливий…

— Ніщо людське Вам не чуже. А, як Ви любите відпочивати?

— Надаю перевагу активному відпочинку. Взимку — це лижі. А влітку – це море. Шкода, що кілька сезонів я пропустив – діти були малими, а я люблю відпочивати з усію родиною. Та ми все це згодом надолужимо.

Під час відпочинку у мене в обов’язковому порядку вранці — зарядка, дуже багато подорожей, відвідини музеїв, історичних місць, храмів та культурних закладів.

— Нині Ви опікуєтесь розвитком спорту і це, напевно, також багато для Вас важить?

дуже приємно бачити результати своєї праці. Зокрема, на тренерській роботі, коли мої вихованці досягають найвищих спортивних вершин. Приміром, вже в серпні один із них – Василь Рачиба – братиме участь в Олімпійських іграх, що відбудуться у Лондоні. Я вірю, що з Божою допомогою Василь зможе підкорити цей спортивний Олімп. Він кров’ю і потом залужив це, оскільки єдиний з тих, хто отримав ліцензію для участі в Олімпіаді, успішно пройшов цілий ряд кваліфікаційних турнірів. Лише, чотири спортсмени, серед яких Василь Рачиба, на цій Олімпіаді будуть представляти Україну на змаганнях з греко-римської боротьбі. На сьогодні Василь — це самодостатня людина, і мені дуже приємно, що мої зусилля, як посіяне зерно, пустили коріння і нині приносять плоди. Тепер він, як і я, надає допомогу юним спортсменам, розвиваючи спорт. Він розуміє, що вчора допомога була потрібна йому, а завтра – іншим. І готовий надавати цю допомогу.

Зараз, особливо після програшу нашої збірної на футбольному чемпіонаті, користуючись нагодою, закликаю земляків вболівати за нашу олімпійську збірну і, зокрема, за Василя Рачибу, котрий дуже ретельно готувався до цього випробування.

— А нині у чому Ви черпаєте для себе натхнення та сили на нові звершення?

— Навіть зараз, коли маю дуже напружений ритм життя, вважаю, що необхідно і далі постійно працювати над собою. Для цього потрібно мати бажання, а час можна знайти. Менше спати, раніше вставати. Мене і досі захоплюють фільми та книжки на історичну тематику. Знання історичного минулого людства дає ключ до його майбутнього.

Знаходжу час на те, щоб посидіти з друзями. Приміром ми разом вболівали за українську збірну і переживали за те, що вона не вийшла у чвертьфінал.

—  Як успішна молода людина, що Ви побажали б сучасній молоді?

— Молоді хочу побажати шукати та знаходити цінності, котрі не тьмяніють з роками. Щоб цінували своє здоров’я, вели здоровий спосіб життя, мали здоровий глузд та тверезий розум. Були корисними країні та ближнім. Щоб пам’ятали, що скоро і вони стануть дорослими. І щоб не було соромно за власні вчинки. Бажаю робити якомога менше дурниць, і якнайбільше добрих справ.

— Побутує твердження,що тільки скоєна помилка спонукає людину до подальшого розвитку….

— Якщо людина осмислює помилку, робить правильні висновки і чинить далі згідно з набутим досвідом. Головне, щоб молоді людини не робили фатальних помилок і не наступали на одні і ті самі граблі. Урок, висновок і – вперед!

Яка діяльність приносить Вам найбільшу насолоду?

— Як спортсмену мені подобається будувати потужні споруди спортивного призначення. Першим став спортивний комплекс для греко-римської боротьби у селі Круглик. Найближчим часом буде відкрито іще один – у Підгірцях Обухівського району, де будуть зали для дзюдо та греко-римської боротьби, а також гімнастики. Таким чином я виконую соціальну частину своєї програми як депутат Київської обласної ради. Діти отримують можливість безкоштовно займатись спортом. В нашому районі маю таку надію збудувати церковну школу та спортивний комплекс. Це буде соціальний проект. І це пряме відображення мого життєвого кредо –рівновага фізичного та духовного здоров’я.

Подобається мені і будувати котеджні містечка, особливо, коли вдячні відгуки від їх нових власників.

— Мені доводилось бачити об’єкти, споруджені Вашою будівельною компанією. І вони характерні тим, що в будівництві широко використовуються природні матеріали. Що це — данина екологічній моді?

— Швидше відображення моєї суті. Я дуже люблю усе справжнє та натуральне, зокрема і природні матеріали: камінь, дерево. Вони дарують людям, які перебувають у таких спорудах, свою животворну енергію, дозволяють відчувати себе частиною великого світу. У таких будівлях жити і перебувати дуже комфортно. Нехай зараз у будівельній галузі не ті заробітки, що були кілька років тому, я дуже люблю свою роботу. Тому, живу за принципом, що гроші можна витратити і зробити, а втрачене добре ім’я повернути практично неможливо. Раджу і молоді пам’ятати про це. Бо гроші — річ наживна, а власним авторитетом слід дорожити.

 

Розмову вела Мирослава Волошина

 

22 червня 2012 рік «Вибір»