Дружба почалася з ремонту

Дитяча безпритульність та бездоглядність — це речі, які жодним чином не прикрашають суспільство. Їх можна ігнорувати або боротися з ними. Саме такий шлях обрав наш земляк відомий благодійник, заслужений тренер України — Юрій Цікаленко.

Вже багато років він постійно опікується дитячим будинком «Колиска дитячої надії», що в селі Новосілки.

— Наша дружба почалася, коли Юрій Цікаленко зробив євроремонт приміщення дитячого будинку, — розповідає директор закладу Тетяна Петруннікова про знайомство з Юрієм Володимировичем. — Там був дуже великий обсяг робіт, адже потрібно було довести до ладу підсобне занедбане приміщення і навіть переробляти комунікації в підвалі. Він прийшов, побачив, прислав фахівців і вони зробили все з нуля. Ми отримали готове для використання приміщення. Нам навіть не довелося жодним чином втручатися в цю справу. Це по-справжньому чоловічий вчинок, — переконана Тетяна Петруннікова.

234

— До нас багато хто приходить, береться допомагати, та їх ентузіазм швидко згасає, — продовжує директор закладу. — Юрій Цікаленко — зовсім інша людина. Він сам зголосився надавати нам допомогу. І що найголовніше — він робить це постійно. Приміром, він побачив, що дітям потрібні вітаміни. І взяв на себе обов’язок щотижня забезпечувати дітей фруктами. До речі, і домашні діти не завжди бачать такі екзотичні плоди. А наші — їх споживають постійно. І це дуже добре для їхнього здоров’я, — стверджує Тетяна Петруннікова.

Для довідки: Недержавний дитячий будинок «Колиска дитячої надії» було відкрито 7 квітня 2000 року. Фінансується він за кошти меценатів та благодійників, юридичних і фізичних осіб, резидентів та нерезидентів України. Тут перебувають діти віком від 2 до 13 років. Будинок розрахований на 32 дитини. Нині тут перебуває 30 дітей.

За словами Тетяни Миколаївни, діти приходять дуже різні, часто не мають елементарних навичок самообслуговування або практично не розмовляють.

— По суті діти-мауглі, — переймається пані Тетяна. — Їхня реабілітація, зазвичай, триває довше. У нас були діти, які пережили неймовірні страждання та знущання від кровних родичів. Їх били, топили, прив’язували замість собаки в будці. Були діти, яких приковували ланцюгом до ліжка. До кожної такої дитини потрібен індивідуальний підхід.

Проблему сирітства та бездоглядності дітей, на думку фахівців, зокрема Тетяни Петруннікової, потрібно вирішувати на державному рівні. І не має значення той факт, що існують державні та недержавні дитячі заклади. Головне, щоб держава чітко стежила за тим, щоб діти отримували можливість рости й жити в нормальних умовах, були захищеними та доглянутими.

 

12 квітня 2012 року «Вибір» № 1(14)