Бог-не в силі, Бог – у правді!

2 жовтня жителі Гостомеля стали свідками незвичайної події — територією селища пройшов хресний хід. Велика група людей — 130 осіб — з хрестом, іконами та корогвами прямувала пішки від храму Святителя Михаїла, що в Києві, до Ставропігійного жіночого монастиря на честь Афонської ікони Божої Матері, що в урочищі Кип’яче, поблизу селища Чоповичі Малинського району Житомирської області.

«Ісусе, Сину Божий, помилуй нас», — заспівують чоловіки. «Ісусе, Сину Божий, помилуй нас», — підхоплюють жінки. Одна із сестер із зеленою гілкою у руці керує співом. Звуки безперервної Ісусової молитви ніби задають тон ході, наповнюють усе єство незвичайною силою та легкістю. Говорю це тому, що впродовж години мала щастя пройти разом із усіма віруючими, котрі взяли на себе духовний подвиг — пройти пішки шлях від Києва до Кип’ячого. Впродовж цього часу серед віруючих ішов і депутат Київської обласної ради Юрій Цікаленко, який у своєму напруженому передвиборчому графіку знайшов час, щоб побути наодинці з Христом і разом із тим серед тих, хто щиро любить Бога та Його заповіді.

Untitled-81

Untitled-111

Untitled-123

Untitled-124

Як розповіли мені учасники хресного ходу, ця традиція існує вже більше 10 років. «Ми йдемо, щоб прославити ікону «Спаса Кровоточивого», — говорить парафіянка храму Святителя Михаїла, — Господь знає її ім’я. Виявляється, що значна частина учасників процесії долає цей шлях вже не вперше.

Так, сестра милосердя Варвара повідомила, що з 2006 року щоразу бере участь у хресному ході. Його організатором традиційно виступає храм Святителя Михаїла.

— Це було, безперечно, непросте випробування, — розповіла сестра після повернення з прощі. — Ми пройшли шлях від Києва до Кип’ячого через Гостомель, Бородянку, Тетерів, Малин та Чоповичі. Прямо на ходу ми готувалися до найбільшого Таїнства — Святого Причастя. І отець Володимир, котрий разом із нами долав кілометри шляху, сповідав нас. Зазвичай, такі прочанські подорожі супроводжуються справжніми дивами. Одне із них сталося під Бородянкою. Під сильним проливним дощем ми змокли до нитки. Нас розмістили у неопалюваному приміщенні старого санаторію. Нам навіть не було де просушити одяг. Але жоден із віруючих не захворів. І жоден не жалівся на труднощі, які довелося перетерпіти. І нагорода наша була особлива — участь у святковому богослужінні, яке очолив Блаженнійший митрополит Володимир, — наголосила сестра Варвара. Першою зупинкою учасників хресного ходу на п’ятиденному шляху став храм Покрова Пресвятої Богородиці селища Гостомель. Паломників зустрів настоятель отець Петро, окропив їх свяченою водою та щиро привітав у храмі. Від імені усіх при! сутніх він висловив слова щирої вдячності присутньому благодійнику Юрію Цікаленку, котрий щиро опікується справою храмобудування на території Київської області, і котрий долучився до цього хресного ходу.

Вже наступного дня прочани рушили далі, прославляючи Христову любов до нас, грішних. На них попереду чекали ще великі випробування…

Загалом, 7 жовтня є особливим днем для Cтавропігійного жіночого монастиря на честь Афонської ікони Божої Матері, що в урочищі Кип’яче, поблизу селища Чоповичи, Малинського району Житомирської області. Чотири роки назад монастир освятив Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир, а рік тому до монастиря прибула чудотворна ікона «Спаса Кровоточивого». Зважаючи на те, що у церковному календарі немає святкування на честь Афонської ікони, у обителі цей день вважають престольним. З нагоди свята Блаженніший Митрополит Володимир відвідав монастир, де просто неба, посеред обителі, очолив Божественну літургію. Йому співслужили: секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ Переяслав — Хмельницький і Вишневський Олександр, архієпископ Городницький Олександр, єпископ Львівський і Галицький Філарет, секретар Київської Митрополії протоієрей Віталій Косовський, засновник монастиря протоієрей Роман Барановський, духовенство району.

Перед початком богослужіння Священноархімандрита зустріли настоятельниця обителі ігуменя Катерина (Смичок), насельниці та багаточисельні паломники і парафіяни.

За Літургією Первосвятитель звернувся до пастви з архіпастирським словом, у якому наголосив на важливості молитовного звернення до Пресвятої Богородиці та закликав славити Її ім’я добрими справами.

«Нехай Пречиста, Яка обрала це місце, і яке у народі називають «новий Афон», буде завжди із нами. Нехай Вона відвідує наші відкриті серця і завжди буде нам Матір’ю, а ми намагатимемося величати Божу Матір і сподіватися на Її опіку за нас, бо з нами Бог, з нами Його Пречиста Матір. І нехай Її світло завжди сяє перед нами, тому що це любов Божої Матері до усього роду людського».

Після відправи Блаженні! ший Владика освятив куполи та хрести для головного храму обителі на честь Афонської ікони Божої Матері, у якому зараз триває реконструкція.

Свій коментар з приводу означеної події дав знаний Юрій Цікаленко: «Потрібно поспішати робити добрі справи. Завжди дякую Богу за усі Його милості до мене грішного та за Його допомогу в усіх моїх добрих справах. Радію, що встиг зробити за ці роки досить багато: збудовано нові храми в Хотові, Нових Петрівцях. Надається допомога у будівництві та реставрації церков у Козині, Таценках, Шубівці, Халеп’ї та інших населених пунктах Київщини, та все ж мені назавжди запам’ятається будівництво першої в моєму житті церкви на честь Олександра Невського у рідному Хотові. Настоятель парафії отець Олег тоді побачив у мені ту людину, на яку можна розраховувати, і я не міг його розчарувати. На той час я ще не мав значних статків, яких потребувало будівництво цього храму, але відмовити отцю Олегу у допомозі не міг. Натомість вірив і працював і, слава Богу, почав заробляти стільки, що вистачило завершити будівництво храму. А допомагали мені слова князя Олександра Невського, які я почув під час проповіді отця Олега: «Як ти, князю, збираєшся подолати шведське військо, яке в кілька разів більше та сильніше за твоє? — Запитували у князя, котрий збирався на битву з ворогом. А князь відповідав: «Бог — не в силі, Бог — у правді!» Саме за цим правилом я і живу. Славу Богу за все!»

Для довідки. Жіночий монастир на честь Афонської ікони Божої Матері розпочав своє існування з общини сестер милосердя в 2001 році, отримав статус монастиря в 2007 році та був освячений Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром 7 жовтня 2008 року. 20 липня 2012 року, на засіданні Священного Синоду УПЦ, монастирю був наданий статус ставропігії під безпосереднім керівництвом Митрополита Київського і всієї України (журнал № 59). Монастир засновано на місці, де у радянські часи активісти-безбожники розстрілювали насельників чоловічого монастиря на честь Казанської ікони Божої Матері, що розташований неподалік. Обитель на честь Казанського образу була заснована афонськими ченцями, тому було вирішено заснувати жіночий монастир саме на честь Афонської ікони Пресвятої Богородиці. Головна монастирська церква стоїть на дванадцяти каменях, привезених зі Святої гори Афон, одна зі стін церкви викладена камінням, привезеним з Афонської гори. Крім цього, майже всі храмові ікони привезені звідти ж. Також у храмі знаходиться ковчег з частками мощей афонських святих. На сьогоднішній день у монастирі несуть послух 60 монахинь та 60 послушниць.

 

13 жовтня 2012 року «Правда України» №27                                             

Світлана КУДРИК