«Путями добрими ходить»

Духовна бесіда на свято перенесення мощей святого Олександра Невського

«Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають».

Тарас Шевченко

Українська Православна Церква, ідучи шляхом власної історії, підтримує людину сьогодення, розвиває релігійну комунікацію та надихає на майбутнє. Це чудово розумієш у день святкування пам’яті наших святих великих князів та подвижників духу. Саме сьогодні, молитовно звертаючись до святого князя Олександра Невського, Церква нагадує про те, що людина, будуючи майбутнє країни, мусить завжди зважати на духовні цінності власної історії. Церква навчає людину мистецтву жити серед людей, не занурюючись в чергову політичну оману, не втікаючи від своїх проблем та не обдурюючи ні себе, ні інших.

Икона св. Александра Невского
Буттєве навернення до Бога, молитва, церковне життя з Христом для святого князя Олександра Невського поєднувалися з розумінням того, що Бог — Творець Всесвіту володіє животворчою силою творити добро, освячувати усі сфери людського буття, у тому числі й сферу політики.
У часи свого князювання святий Олександр Невський зумів об’єднати проблеми зміцнення, оборони держави, будівництва фортець з питаннями духовного буття народу. Святий князь, пам’ятаючи слова святого апостола Павла: «Ви викуплені дорогою ціною, тож не ставайте рабами людей!» (1 Кор. 7:23), усім своїм життям довів, що «царство Боже не у слові, а в силі» (1 Кор. 4:20).
Все життя святого князя — це яскравий приклад відданості Богові, Церкві й жертовного служіння своєму народові. При цьому для святого Олександра Невського Православ’я було найдорожчим скарбом його особистого життя і осереддям існування усієї Святої Русі. У той час коли більшість наших політиків, як правило, здебільшого концентрують свою увагу на економічних, фінансових та геополітичних преференціях, святий князь Олександр навчає нас іншому розумінню й світосприйняттю, підкреслюючи, що православна віра та духовні цінності визначають життя усього суспільства. З історії ми знаємо, що римський папа Інокентій IV пропонував святому князю приймати католицтво («латинську віру») взамін на політичну, як би ми сьогодні, сказали військову підтримку у боротьбі з монголо-татарською навалою. Але святий Олександр з праведним гнівом відкинув цю зрадницьку пропозицію, розуміючи, що така, так би мовити, «євроінтеграція» спрямовує увесь його народ на шлях зради власної православної віри, Церкви, історії та культури.

icon_aleksandrnevsky_640x953
Звичайно сучасна людина нічого не хоче чути про духовні надбання людства, коли мова йде про гроші, вигоду, матеріальний зиск, людство погоджується з різними політичними та культурними міфами, аби не пам’ятати і не розуміти власну історію. Більше того, знати правду — ніхто не хоче. У запалі патріотизму, революційній боротьбі українці, так само, як і росіяни, не хочуть помічати духовних загроз їхній власній релігійній й культурній самоідентифікації.
На сторінках сучасної преси та на екранах телебачення щодня висміюють Українську Православну Церкву, її історію, надбання, при цьому звеличують досягнення так званих Західних Церков, особливо у напрямку утвердження європейських цінностей. До Православ’я виявляють повагу, як правило, лише в рамках молебнів для політичних діячів, освячення каплиць з нагоди трагічних подій у державі та конференцій, присвячених виключно славній минулій історії України.
На противагу цим настроям у суспільстві Церква, згадуючи життя святого Олександра Невського, навчає християн відповідальності та соціальній дії відповідно до своїх православних цінностей, вірності власній культурній традиції та водночас відкритості до інноваційних технологій, модернізації і пошуку виходу з кризи.
Святий Олександр Невський і справжній патріот, відданий син України — поет Тарас Шевченко, чудово розуміли небезпеку зради православної вірі й поневолення духу руського народу. Великий Кобзар писав: «Прийшли ксьондзи і запалили наш тихий рай. І розлили широке море сльоз і крові». Або: «Бідна моя Україна, стоптана ляхами!… Бенкетують вражі ляхи… Неситії ксьондзи, магнати, нас порізнили, розвели». Як би геній українського народу жив сьогодні, то його, скоріш за все, затаскали по судах журналісти, адвокати, борці за права, свободу людини, представники інших конфесій, звинувачуючи Шевченка в розпалюванні релігійної і національної ворожнечі. Але велич святих та митців полягає у тому, що вони живуть за Правдою Божою, незважаючи на те, що про них кажуть сучасники. Треба визнати, що духовні вектори одухотворення нації, верховенство православної віри у культурі, рідна історія і майбутнє у світлі Православ’я — були пріоритетними напрямками становлення та розвитку життя, як для святого Олександра Невського, так й для пророка українського народу.

Фото. Лето. С крестом в МАУП. 6
Звичайно, православному християнинові, як і усім громадянам пострадянських країн не можна в усіх своїх бідах звинувачувати Захід, Католицьку Церкву, Сполучені Штати Америки, але й не бачити реальних історичних загроз — теж не можна, пам’ятаючи на віка актуальні слова українського золотослова: «Несли, несли з чужого поля, і в Україну принесли. І хилитесь, як і хилились!»
Християнам треба не тільки молитись, постувати і мріяти про духовну велич. Мусимо також вивчати історію, заглиблюватися в минуле, проектувати майбутнє, розмірковувати й робити певні висновки для сьогодення. У нашому політичному і духовному житті сьогодні вистачає і «лівонських орденів», і «хрестоносців», і «баскаків», до яких можна впевнено віднести слова Тараса Григоровича: «А над дітьми козацькими поганці панують». На зламі двох тисячоліть, враховуючи духовну спадщину святого Олександра Невського, прагнення українського генія, історичне спадкоємство нашого народу, православним християнам доведеться шукати власний шлях духовного, соціального розвитку, враховуючи вічні, безцінні скарби Православ’я, пам’ятаючи великі слова духовного велетня України: «Умийтеся! Образ Божий багном не скверніте. Не дуріте дітей ваших».
Вивчення історії та життя святого князя Олександра наводить на думку усвідомлення того, що «загальнолюдські цінності», економічні преференції, фінансові зиски, геополітичні стратегії, позбавлені релігійних сенсів та цінностей можуть стати черговим будівним матеріалом для зведення нової Вавилонської вежі, або призвести людство до скорішого апокаліптичного фіналу: руйнування, самознищення, стагнації, регресу та загибелі.
Вшановуючи пам’ять одного з найулюбленіших святих Святої Русі — святого князя Олександра Невського, Церква закликає православних християн до захисту своєї віри, не піддаватися чужинській проповіді, іншому образу життя, а залишатися вірними Святій Православній Церкві. Ми віримо в те, що Православна Церква непереможна. І народ, який живе з Богом, відданий Святій Церкві, народ, який звик «путями добрими ходить, Святого Господа любить» — непереможний.

протоієрей Діонісій Мартишин,
координатор з питань церковної просвіти
громадського об’єднання «Союз Православних Сил»