«Надіє і Заступнице вірних»

Духовна бесіда на Різдво Богородиці

Першим, особливо радісним святом церковного року є свято Різдва Богородиці. Це свято тісно пов’язане зі здійсненням релігійних надій людства. Історія церковних свят та історія Православної Церкви загалом — це дорогоцінний, безперервний шлях надії з минулого у майбутнє. Літопис буття Церкви — не механічний перелік історичних імен святителів, преподобних і соборних подій, а животворяща книга, яка оповідає про спасіння людства та розкриває реальний досвід спілкування людини з Богом.

У Різдві Пречистої Діви світ здобуває шлях спасіння, «будується міст до життя», людина від пекла визволяється — чуємо ми за святковим богослужінням у Церкві. Богородиця спасає усе людство, рятує кожну людину, яка знемагає від горя та зневіри. Матір Божа усуває людину від прірви, в яку штовхає її гріх, страсті та пороки. Більше того, всі значні богословські теорії, пульс і серцебиття Православної Церкви нерозривно поєднані з життям Цариці Небесної. У хвилини зневіри, всупереч духу скептицизму та відчаю, який сьогодні панує у світі, християни усього світу подумки звертаються до тієї події, яка поклала початок нашої надії на спасіння. У день Різдва Богородиці кожна віруюча людина з особливим відчуттям близькості небес молиться словами: «Пресвята Богородице, спаси нас».

rozdestvobogoroditsi_big

Свято Різдва Богородиці осмислюється православним богослов’ям та Церквою у тісному зв’язку з великою таємницею Боговтілення Христа Спасителя. Тому не випадково, що Церква, розглядаючи подію Різдва Діви Марії, звертається до священної місії Христа Спасителя у світі. Про це свідчить тропар свята: «Народження Твоє, Богородице Діво, провістило радість всьому Всесвіту, бо з Тебе засяяло Сонце правди — Христос Бог наш, що розірвав прокляття й дав благословення, що зруйнував смерть і дарував нам життя вічне». Народження Цариці Небесної розкриває нам основні аспекти спасіння християнина, яке стало можливим завдяки втіленню Христа Спасителя, народженого Дівою Марією.

Боговтілення на землі Господа Іісуса Христа змінює всю людську історію. Тепер людина вже не самотня, вона поділяє своє власне буття з Богом, і Бог живе разом із людиною. Зауважимо, що участь Творця в житті людства — вирішальна. Дуже часто ми чуємо, що людина, звершуючи церковне богослужіння, служить Богові. Справді, Бог через церковні таїнства й обряди слугує людству. Творець приходить до нас, з любов’ю приймає наше буття. Тому дивним іноді є твердження деяких християн, що вони достойно приготувалися, наприклад, до Святого Причастя, Сповіді чи Соборування.

Всі ми недостойні, і християнина Бог приймає не за те, що він прочитав правило до Причастя, канони чи акафісти, а тому, що Бог любить усе людство, і Його ласка та милосердя безмежні. Якби у духовному бутті християнина не було Живого Бога, православна віра не витримала би випробування часом і самим життям.

DSCN4168

Жодні громадські, релігійні об’єднання без Божої допомоги не зможуть врятувати людину, поставити людство на шлях спасіння. Тому і не дивно, що в нашому житті можна споглядати не лише святість, духовні досягнення, любов до усього світу, а й елементарне хамство, неуцтво та ворожнечу віруючих людей. Як тут не згадати слова нашого українського генія Тараса Шевченка:

Мій Боже милий, як-то мало

Святих людей на світі стало.

Один на другого кують

Кайдани в серці. А словами,

Медоточивими устами

Цілуються і часу ждуть,

Чи швидко брата в домовині

З гостей на цвинтар понесуть?

Зловороже бродіння, чвари та колотнеча не можуть бути характеристикою життя православного храму. Усвідомлення людиною своєї немочі та слабкості самотужки досягти спасіння — це вже початок духовного оновлення та зцілення. Християнин мусить відчути свою самотність, безпорадність і спрямувати свій шлях духовного розвитку до єднання з Христом — Живим Тілом Православної Церкви.

Сьогодні усьому українському народу, зневіреному зрадництвом, політичними махінаціями, соціальними експериментами й неправдою з усіх боків, життєво необхідне звернення до Тієї, Яка не обдурить, почує, помилує й урятує. Тому саме ці слова промовляє наш народ до Богородиці: «Не доручай мене заступництву людей, Пресвятая Владичице…, завжди переможений, і потіхи не маю, крім Тебе, Владичице світу. Надіє і Заступнице вір­них, не погордуй благанням моїм».

Відродити нове життя в сім’ї, приході та у рідній Батьківщині неможливо без навернення до вічних та абсолютних цінностей, які нам проповідує Православна Церква. І саме свято Різдва Богородиці акцентує нашу увагу на силі Божій. Сучасній людині важливо зрозуміти й погодитися з тим, що позитивні, конструктивні зміни не прийдуть у наше життя без морального оздоровлення на засадах Закону Божого та особистої соціальної відповідальності перед Творцем за те, що сьогодні відбувається у наших родинах, на робочому місці та в усьому світі.

Таким чином, підсумовуючи нашу розмову, зазначимо:

Свято Різдва Богородиці навчає нас будувати своє спасіння лише на фундаменті Божої турботи про людство. Молитва Богородиці за народ Божий — відчинені ворота до раю.

Здолати гріх, пороки та корупцію, про яку з ранку до ночі говорять наші політики, можновладці та журналісти, можна лише на засадах копіткої щоденної, передовсім власної праці над очищенням серця, просвітленням розуму благодаттю Святого Духа. Лише Божа сила та енергія Творця можуть преобразити наше життя. Без навернення до вічних релігійних цінностей ніколи не відбудеться відродження повноцінного та істинного буття людства.

 

протоієрей Діонісій Мартишин,
координатор з питань церковної просвіти
громадського об’єднання «Союз Православних Сил»