Українська Церква за єдність та порозуміння

Православне духовенство Української Православної Церкви завжди усвідомлює себе відповідальними громадянами Української держави та вірними синами рідної землі, постійно підносить свої молитви до Господа про мир, єдність, порозуміння та добробут українського народу. Не беручи участі у брудних оборудках політичних сил та маніпуляції певних українських ЗМІ, які роблять бізнес на протиставленні, ворожнечі та провокаціях, православне священство є справжнім патріотичним рухом рідної України,  жертовно та дієво засвідчує свою любов до рідного народу та держави. У храмах Української Православної Церкви люди різних політичних поглядів, ідеологічних переконань, носії різних мов, культур, представники різних національностей спільно, у молитві, соціальній дії будують справжнє майбутнє квітучої, заможної країни.

Кожного дня у храмі священик молиться за життя наших братів по вірі та усіх українських громадян, входить в усі обставини їхнього життя, сприймає хвилювання народу, співчуває кожній людині, дає поради та укріплює у біді. Але цього деякі люди прагнуть не помічати. Саме тому народжуються чутки про те, що начебто батюшка не молиться у храмі за бійців із зони проведення АТО, не відспівує загиблих героїв України, підтримує сепаратистські настрої, проводить проросійську агітацію та проповідує певні політичні погляди.

Відповідаючи на необґрунтовані звинувачення, брехню та відверті наклепи, зазначимо. Бути єдиними у вірі православній, єднатися у богослужінні, Причасті Святого Тіла Господнього з усіма братами Руської Православної Церква не має нічого спільного з шельмуванням політиків та журналістів на тему Руського світу й трагічного конфлікту України та Росії. Ніколи священики нашої святої Української Православної Церкви не поділяли людиноненависницьких поглядів, ксенофобії, не підтримували хибну політику ненависті, зрадництва та позиції так званої п’ятої колони.

На превеликий жаль, очі багатьох наших громадян затьмарені змонтованими «картинками» з екранів телебачення, де намагаються змалювати духовенство Української Православної Церкви ворожим до власного народу та рідної землі. Священики — плоть від плоті українського народу, це справжні патріоти, які говорять правду та свідчать про Божу благодать. Якщо комусь не подобаються слова проповіді про те, що людина, яка отримала хрещення  у філаретовському  розколі, не має благодаті, то треба замислитися над власним життям та ставленням до духовного буття, а не звинувачувати священство й повчати про те, що хрещення єдине. Має бути єдине  хрещення у Церкві Христовій, у храмі Божому, а не у політичній громаді, яка більше говорить про політику, бруд, війну, зброю та ненависть.

Священство мусить керуватися словами, настановами та порадами святих отців Церкви. Святий Іоанн Златоуст говорить про те, що гріх розколу не змивається навіть кров’ю. Мусимо визнати, що для багатьох наших громадян політична доцільність, передвиборча брехня, боротьба за власність є ціннішою, ніж слова Церкви та життя святих. Більше того, вони навіть готові відбирати церковну власність парафіян, в першу чергу громадян України, а вже потім людей, які моляться церковнослов’янською мовою та єдині з братами у вірі православній. Ніщо не стає на заваді таких політиканів, навіть пролиття крові віруючих людей, лише аби затвердити свою політичну оману та ідеологічну одержимість.

Взагалі треба сказати, що відторгнення і перерозподіл майна з нехтуванням правами його законних власників не можуть бути схвалені справжньою демократичною державою та відповідальними політиками. Навіть, якщо комусь не подобається життя православних християн, для яких духовна єдність з Руською Церквою має певне значення, не можна порушувати священне право людей на власне майно церковної парафії. Навіть важко собі уявити, щоб в Сполучених Штатах Америки певні представники влади, політичні лідери та керманичі держави відбирали б храми у католиків та передавали їх у власність протестантам, мотивуючи це тим, що начебто католики  є загарбниками, п’ятою колоною, зрадниками, бо вони моляться за ворога Америки — Римського Папу, який у Ватикані, а не у Вашингтоні. На жаль, в житті нашого народу дуже багато лише розмов про демократію. Молодь, справжні патріоти вмирають на майданах за гідність, права та свободи  людей. Політичні  сили  та демагоги, корупціонери, прикриваючись гаслами про патріотизм та любов до Батьківщини, нехтують елементарними нормами закону.

Згідно Конституції України(стаття 35), «кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність». Більше того, текст Закону говорить: «Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова».

Всупереч Конституції України, деякі політичні сили, обласні, місцеві Ради, ЗМІ намагаються визначити єдину Церкву для громадян України та примусово загнати усіх вільних та законослухняних громадян незалежної демократичної України до політичної партії під назвою «Українська Православна Церква Київського Патріархату». Мусимо, нарешті, нагадати усім представникам політичних партій, що усі конфесії та віруючі в Україні рівні перед законом і мають право на однаковий захист Законом.

Такі антиконституційні дії певних кіл української громадськості розпалюють релігійну ворожнечу, розділяють єдине українське суспільство та створюють усі умови не лише для громадянського протистояння на тлі політичної боротьби, мотивують нове кровопролиття, але й закладають фундамент релігійної війни в Україні.

Православний християнин покликаний шанувати історію своєї Української  Церкви та українського народу, не зраджувати багатовіковій традиції церковної молитви, яка тісно пов’язана із церковнослов’янською мовою. Цією святою мовою століттями молилися наші пращури — святі праведники Святої Русі, славні українські князі, гетьмани, просвітителі та увесь український народ. І саме тому сьогодні наш народ звершує богослужіння у храмі рідною церковнослов’янською мовою.

Мова богослужіння — це не лише слова, це досвід молитви, відчуття спілкування з Богом, наближення до таємниці духовного буття. Християнин покликаний Богом зберігати й розвивати церковне життя. Православний народ України ніколи не ставився зі зневагою до власної історії, церковнослов’янської мови та досвіду духовного життя. Ніщо не заважає православним християнам уживати й рідну українську мову, мислити, жити, дихати цією мовою, спілкуватися один з одним. Але ця любов до рідних церковнослов’янської та української мов не має нічого спільного з ворожнечею, ненавистю, протиставленням та війною, яку розпалюють певні радикальні політики та упереджені засоби масової інформації, які поширюють брехню, сіють релігійну та національну ворожнечу.

Аналізуючи процеси маніпуляції у ЗМІ, спекуляції з приводу патріотизму, любові до рідної Батьківщини, зазначимо, що духовенство Української Православної Церкви  завжди виступає за порозуміння, єдність, любов до України, поширення правдивої інформації, громадську безпеку та консенсус усіх  громадян держави.

 

Протоієрей Олег Василенко,

настоятель храму на честь

святого Олександра Невського

(село Хотів)