Безцінні духовні скарби святителя Іоанна Златоуста

9 лютого Свята Православна Церква вшановує пам’ять перенесення мощів святого Іоанна Златоуста. Вселенський великий учитель і архіпастир, глибокий тлумач Священного Писання, вершинний церковний майстер красномовства, гомілетики святитель Іоанн Златоуст, Божий обранець, який залишив людству безцінні духовні скарби слова животворящого, яке з’єднувало Небо і Землю вірою, надією, любов’ю, оволодівало серцями слухачів великою Богонатхненністю, в якого Божий дар слова з’єднувався із даром чудо творіння — духовного і тілесного зцілення. Він — носій вищої Істини — Божої Правди — був у найвищій пошані і палкій любові народу, але й гонимий тогочасною владою, яку святитель грізно викривав за безчестя й численні гріхи своїм полум’яним і богонатхненним словом.

Златоуст

Його особлива місія — духовне просвітництво, зокрема його мудрі роздуми про роль Священного Писання, про святе Євангеліє — вічне джерело Божественної мудрості.

Великий талант церковного красномовця демонстрував такі високі, полум’яні, яскраві, образні висловлювання святого Іоанна Златоуста про роль Біблії в житті людини: «Великий захист від гріхів — читання Писань; а … Писань — велика прірва і глибока прірва; велика втрата для спасіння — не знати нічого із божественних настанов. Це незнання породило єресі; воно призвело і до розбещеного життя; воно перевернуло усе догори ногами; бо неможливо, щоб без плоду залишився той, хто постійно і старанно займається читанням Писань… Я добре знаю, що багато хто пішли звідси, отримавши багато користі від слухання; якщо ж є такі, котрі не стільки зібрали плодів, однак і вони, в усякому разі в той день, коли слухали, були кращими. Немало важлива справа і один день провести у покаянні в гріхах, спрямувати погляд до вищого любомудрія і дати душі, хоча б небагато, заспокоїтися від житейських турбот. А якщо ми будемо робити це при кожному зібранні й обов’язково, тоді така безперервність слухання створить у нас велике й відмінне благо».

Икона св. Златоуста

Від самого читання текстів Священного Писання, стверджує святитель, «буває велике освячення» через Благодать Святого Духа. Святий Іоанн Златоуст піклується про свою улюблену аудиторію, наполегливо вчить її як ніби напучує малу дитину: «Візьми в руки книгу, прочитай всю історію; зрозуміле утримай у пам’яті, а неясне і незрозуміле прочитай декілька раз; якщо ж і при частому читанні не в змозі будеш зрозуміти те, про що йдеться, іди до наймудрішого, піди до вчителя, поговори з ним про сказане, вияви велику ретельність … Апофеозом цих духовних трудів стане допомога Самого Господа, який не відкине твоєї незгасимої турботливості».

Опанування Біблією — складний, тернистий шлях, але все можна здолати з Божою допомогою. Святий наполягав на вдумливому ґрунтовному читанні та вивченні Святого Письма по окремих фрагментах під керівництвом духовного наставника, щоб люди читали Святе Письмо вдома, постійно, трепетно, ніби перед очима Божими. Читання Божественного Писання святитель називає «божественною допомогою», «насолодою великою безпекою», бо грішна людина потребує «безперервного утішання від Писань».

Святитель Іоанн Златоуст — великий майстер великого слова, геній переконання, тому образно порівнює значення Святого Письма у спасінні людини у Вічності  із значенням ремісничого інструментарію для майстра, який береже його, як зіницю ока, аби позбутися бідності й голоду. Свт порівнює молот, кувадло, кліщі як зброю, інструментарій життя ремісника із Священним Писанням, як «богонатхненним і корисним» для налаштування, спасіння душі.

Він наполегливо рекомендує придбати книги Священного Писання, «не закопувати золото у землю», «збирати собі скарби духовних книг». Він попереджає, що кожен дім, де зберігаються священні книги, «звідти виганяється сила диявольська, і жителям тим буває велике напучування у доброчесності».

Святитель Іоанн особливо підкреслює інтелектуальну велич книги, «велике багатство думок», бо блаженні пророки говорили не від себе, а за напоумленням Святого Духа. Він наголошує, що в Священному Писанні немає жодного складу, жодної риски, у глибині яких не приховувалася б велика скарбниця мудрих думок, які треба пізнавати серцем і розумом.

Святитель повчає своїх читачів ( і в часі, і в просторі!) відносно зцілення хворої гріхами душі, духовно зголоднілої душі, рекомендує вживати духовні ліки Священного Писання, які не вимагають витрат і грошей.

Він – великий психолог, тонкий знавець людських душ, глибин серця, тому слово святителя Іоанна Златоуста пронизує своєю істинністю, правдивістю, спонукає зупинитися, отямитися від нескінченних справ, аби мудро розрізнити, що є головним, а що – другорядним у житті для спасіння у вічності: «Він же сказав у відповідь: «Написано: «Не хлібом єдиним буде жити людина, але всяким словом, що виходить із уст Божих» (Мф. 4:7).

Святий Іоанн Златоуст мав велику божественну мудрість і благодать у дослідженні Священного Писання, але й усіх вірних закликав дослухуватися схованого в ньому скарбу, осмислювати найтонші відтінки смислів, які лежать у глибині текстів, закликав до отримання користі через уважне, «бадьорим розумом» розглядування усього, що говориться у Писанні. Він так сам жив, як учив!

Як мудрий духовний наставник, талановитий педагог святитель Іоанн Златоуст надихав своїх читачів, дарував їм світлу надію на Божу милість, на його щедру допомогу в осяянні розуму для осягнення божественних словес, адже Господь (Владика, за словом святого Іоанна Златоуста) усе бачить. Оцінює нашу старанність, наполегливість, не дозволяє нам потерпати від якихось потреб. У Біблії сказано про це: «Блаженні голодні і спраглі праведності, бо вони наситяться» (Мф. 5:6).

Яскравий образ «голодних», «спраглих» людей за Істиною активізує думку, уяву читачів, які усвідомлять милість Божу, свою користь, але й своє не достоїнство, гріховність, стимулюють енергію покаяння й випрямлення своїх шляхів.

Святитель Іоанн Златоуст високо цінує служіння словом апостолів і пророків, протиставляючи їм «зовнішніх філософів, і риторів, і письменників, які шукали не загальної користі, але мали на меті тільки збудити здивування до самих себе», прикриваючи свої слова «темрявою, звичайною неясністю».

Отже, сучасні християни, зокрема, віруючі вчені України і світу, активізують свою місіонерську діяльність, просвітницьку роботу серед різних верств населення, спільно з християнськими Церквами усіх конфесій і деномінацій.

У різні часи кращі представники християнських народів прагнули донести до найширших народних мас Божественні слова Біблії, Євангелія рідними, материнськими мовами. За цю високу жертовну місію багато хто з перекладачів Священного Писання поплатилися своїм життям.

Не слід забувати, що святих Кирила і Мефодія за переклад Біблії церковнослов’янською мовою осудила майже вся Європа. Трагічною була для Святого Мефодія, який 870 р. потрапив у тюрму до німців, де страждав 7 років: його викидали голим на мороз, волочили за волосся вулицями міста. За що його мучили й катували? За «приниження Святого Писання» через переклад його мовою варварського племені, чим могли похвалитися лише переклади єврейською, грецькою, латинською мовами.

Фото. проф. Сагач Г. М.

У ХVI ст. був замучений до смерті Діонісій Троїцький, настоятель Троїце-Сергіївої Лаври  — за переклад російською мовою Священного Писання, його возили у клітці вулицями міста як єретика і богохульника.

Першим перекладачем Біблії англійською мовою був Джон Уїкліф, якого осудили у 1412 році на Римському соборі і спалили. Чех Ян Гус проповідував, що усі народи мають читати Біблію рідними мовами, за що його спалили живцем.

Цей трагічний перелік можна продовжити, бо і самого святителя Іоанна Златоуста тогочасна влада фактично довела до смерті , засудивши хворого святого до далекого заслання, по дорозі до якого він і спочив, пішовши у вічність зі словами: «Слава Богу за все».

Тому нехай щедро усіх благословить, хто вийшов і ще вийде трудитися на ниві Слова Божого, для розбудови України Вічної.

 

За матеріалами духовних праць

професора Г. М. Сагач